Сьогодні свято Катерини, тож вітаємо вас, наші берегині-Катерини з днем ангела!

Серед членів нашої спілки є чимало Катрусь, але хочемо відзначити Кирильову Катерину Іванівну, яка стояла біля витоків створення «Берегині України»,була і залишається однією з перших активісток Спілки та натхненницею наших основоположних ідей. Творча людина, щира серцем, директор Учбово-виховного комплексу №2 м. Красний Луч Луганської області, яка з усією любов’ю присвятила своє життя дітям.
Розумні, веселі, цілеспрямовані і надзвичайно душевні наші Катерини – вітаємо вас, многая літа, успіхів в усіх починаннях, здоров’я вам!

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі. Сподіваючись на допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб, злагоду в сім’ї.
Напередодні цього свята парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. В самий же день свята дівчата ворожать і закликають долю. Вранці, до схід сонця, дівчина йде в садок і зрізає гілочку вишні. В хаті ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до Меланки вишня розів’ється і зацвіте — добрий знак, бо й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту — кепська ознака.
Увечері дівчата сходяться до однієї хати і варять спільну вечерю — борщ і кашу. Опівночі, перед півнями, юнки беруть горня з вечерею, обгортають його новим рушником і йдуть закликати долю. Простують до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає:
— Доле, доле, йди до мене вечеряти!
Якщо в цей час заспіває півень, доля обізвалась, якщо ж ні: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Журиться дівчина й проклинає долю: “Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!” Гірше, коли зірка з неба впаде — погасне доля.
Традиційно з приходом Катерини сподівались на люті морози. Тому й казали:
— Як Катерина по воді, то Різдво по льоді.
— Як на Катерину холодно, то буде голодно.
— На святу Катерину — ховайся під перину.
.